В неприємну ситуацію потрапив нещодавно один підприємець. Він звернувся до нас за допомогою, коли виправити становище вже було досить складно.

Цей підприємець позбувся своєї фірми, вдавшись до розповсюдженого методу альтернативної ліквідації, що передбачає зміну засновника і директора. Проблеми почалися, коли новий номінальний директор вирішив подати уточнені нульові декларації з податку на прибуток та ПДВ.

 

 

Розгорнути повністю

Подивіться, що за наслідки тягнуть за собою такі нехитрі дії:

  1. Всі контрагенти, що отримували від компанії товари чи послуги, потрапляють під донарахування податків — в них скасовуються усі витрати, що були понесені під час роботи з даною компанією і зменшували загальну базу оподаткування відносно податку на прибуток, в той час як всі відрахування з ПДВ знімаються. Відповідно, це призводить до додаткових нарахувань.
  2. Вказані контрагенти, окрім прямих донарахувань, отримують особливий контроль від податкових органів, оскільки подібна “поведінка” викликає підозри щодо можливих дій з “одноденними” фірмами. Варто зазначити, що саме боротьба з “одноденними” фірмами та всіма, хто співпрацює з ними, є одною з головних задач органів оподаткування.В результаті вищезазначених факторів, ви серйозно зіпсуєте відносини з тими контрагентами, що потрапили під їх вплив. Це значно погіршить репутацію вашої компанії та вас персонально і створить незручності в подальшій роботі.
  3. Підвищена увага податкових органів буде поширюватись не лише на контрагентів, алей на вас, як посадову особу, що, більш за все, призведе до зайвих перевірок.
  4. Додаткові витрати очікуватимуть на вас і якщо теперішній номінальний директор запропонує викупити компанію для відновлення звітності.


Згорнути

Підвищений інтерес у податкових органів може викликати реорганізація у формі приєднання, результатом якої є приєднання компанії до правонаступника, що знаходиться в іншому регіоні.

Згідно пункту 1.7 статті 78 ПК України, передбачається проведення виїзної податкової перевірки (далі — ВПП) в разі реорганізації чи ліквідації організації-платника податків, незалежно від часу проведення та предмету попередньої перевірки. При цьому, стаття 102 ПК України обмежує період, до якого відноситься перевірка, терміном у 1095 днів.

 

Розгорнути повністю

Важливий момент:

Податковим законодавством не визначено, відносно якої саме компанії (попередника чи правонаступника) виконуватиметься ВПП. Відповідно, не рідкістю є випадки, виїзній податковій перевірці підлягає компанія, що знаходиться в процесі приєднання до іншої юридичної особи. В цьому випадку, ВПП буде проводити податкова інспекція за місцем реєстрації попередника.

Податкові органи має повну законну підставу проводити повторну перевірку навіть якщо по відношенню до вашої організації вже раніше було проведено виїзну перевірку. В разі ж, якщо в зазначений раніше (три роки) період перевірок не проводилося, рішення про реорганізацію може розглядатись податковим органом як спроба піти від податкових зобов’язань і приховування окремих обставин діяльності.

Коли саме податкова інспекція може призначити ВПП?

Юридична особа в разі прийняття рішення про реорганізацію, має у письмовій формі негайно сповістити про це орган державної реєстрації, що, в свою чергу, внесе до Єдиного державного реєстру необхідні відомості щодо перебування юридичної особи в процесі припинення. З цього часу і до завершення процедури приєднання, може бути призначено податкову перевірку організації, що приєднується.

Можливі наслідки виїзної податкової перевірки:

1) донарахування податків. Неофіційно вважається, що якість роботи податкової перевірки оцінюється саме за розміром донарахувань, а значить ризик виявлення порушень значно зростає.

2) субсидіарна відповідальність учасників та керівників організації. В разі донарахування податків і відсутності активів та коштів у організації для сплати недоїмки, податківці мають право подати на банкрутство, оскаржити угоди організації відносно виведення майна, а також повернути його до складу ліквідаційної маси. Посадових осіб організації, в цьому випадку, буде залучено до субсидіарної відповідальності, виходячи з чого, за борги організації відповідатимуть саме вони.

Є наступні основні механізми покриття недоїмок в разі відсутності необхідних активів чи коштів:

а) стягнення заборгованості з компанії-двійника, тобто тої, куди фактично було переведено співробітників боржника, що використовує той самий сайт, працює з тими ж партнерами та ін.

б) залучення, в рамках закону, до субсидіарної відповідальності реальних винуватців банкрутства, тобто тих осіб, що отримували вигоду від діяльності боржника.

3) кримінальна відповідальність посадових осіб. Навіть у разі погашення недоїмки, при великих та особливо великих розмірах за матеріалами справи може бути відкрито кримінальне провадження, згідно статті 212 КК України, що регулює відповідальність за ухилення від сплати податків.

Максимальне покарання за вказаною статтею — позбавлення волі на строк до п’яти, а в разі повторного ухилення від сплати податків, до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади.

Як можна мінімізувати ризик призначення ВПП?

Якщо вам гарантують, що при реорганізації компанії ви уникнете ВПП, знайте — це просто рекламний хід для залучення клієнтів. Повної гарантії тут бути не може і, ризик призначення ВПП завжди залишається.


Згорнути

Залежність від недобросовісного директора

Під час реорганізації чи при зміні засновника та директора (продаж юридичної особи), новий директор отримує повний доступ до всієї поточної діяльності організації та до минулої історії підприємства. В результаті, всі порушення, що не були виявлені податковою службою, в тому числі й ті, про які попередній власник і не здогадувався, можуть бути знайдені новим директором під час ретельного вивчення виписок з рахунку, балансу юридичної особи та первинних документів всіх угод. В разі повного доступу до внутрішньої документації підприємства та фізичної присутності на об’єктах господарювання організації, легко визначаються будь-які схеми проведення фіктивних угод, зниження податкового навантаження та інших подібних порушень.

 

Розгорнути повністю

Наприклад, залишки матеріалів, що зазначені у балансі організації, але не були виявлені при інвентаризації, можуть стати доказом для визнання фіктивності угоди з подальшим нарахуванням податків та штрафів.

Це може бути використано новим директором з метою шантажу попередника та засновників. Згідно законодавства, відповідальність за всі дії залишається на керівниках організації, що займали посаду при здійснені угоди і підписували документи. Новий директор без небезпеки для себе може написати заяву до відповідних органів. Більш того, він, як законослухняна особа, зобов’язаний це зробити.

Обнулення звітів (втрати у контрагентів через вирахування)

В подальшій діяльності підприємства новий директор має повне право коригувати податкові декларації за минулі періоди, наприклад, здавши нульову звітність. Це призведе до невідповідності з податковими деклараціями у минулих контрагентів. Як результат, всі угоди, що були зазначені контрагентами у своїх звітностях, будуть визнані фіктивними, а значить, по ним скасується податкове вирахування ПДВ. Перевірка не зможе підтвердити сумлінність угод, що викличе збільшення бази оподаткування у всіх контрагентів організації. Це спричинить значні матеріальні втрати вказаних контрагентів через податкові донарахування.

Варто зазначити, що в результаті будь-якого альтернативного способу закриття підприємства, воно буде передане сторонній особі, що зможе керувати організацією на власний розсуд. При цьому немає жодної гарантії, що новий директор не почне оперувати з податковими звітностями, спричиняючи тим самим збитки старим контрагентам.


Згорнути

Реорганізація (а значить наявність правонаступника) або ліквідація юридичної особи альтернативними методами (зміна засновників) не завадять кредиторам ініціювати банкрутство підприємства. В результаті чого постраждають не тільки активи підприємства, але і стане під удар вся господарська діяльність підприємства за період позовної давності. При негативному розвитку подій можлива кримінальна відповідальність колишніх посадових осіб підприємства та його засновників.

 

Розгорнути повністю

Приклад №1:

Кілька клієнтів хочуть реорганізувати і приєднати свої юридичні особа до банкрутства. У зв'язці п'ять підприємств:

  • Підприємство №1 має кредиторську заборгованість в розмірі 15 000 грн.
  • Підприємство №2 має кредиторську заборгованість в розмірі 25 000 грн.
  • У підприємства №3 податкова заборгованість в розмірі 50 000 грн.
  • На підприємстві №4 проходить ВПП.
  • Підприємство №5 не має боргів ні перед кредиторами, ні перед бюджетом.

Засновник даного підприємства за символічну плату продав собі як фізичній особі будівлю, що належить компанії.

Всі підприємства вели господарську діяльність.

Процедура реорганізації не може закінчитися до закінчення ВПП на підприємстві правопопередників. Після закінчення ВПП підприємству №4 донараховують податків в розмірі 300 000 грн. Таким чином, сукупна заборгованість в реєстрі вимог кредиторів перевищує 334 100 грн., переводячи тим самим підприємство в процесі банкрутства в категорію пильної уваги податкових органів.

Призначається арбітражний керуючий, який вживає всіх заходів для підвищення конкурсної маси. Всі угоди в період позовної давності можуть бути оскаржені.

Проводиться оцінка проданої підприємством №4 будівлі, в результаті якої встановлюється факт продажу за заниженою ціною. Керуючий оскаржує угоду і додає будівлю до конкурсної маси. Тобто, підприємство без боргів і порушень буде використано для погашення вимог кредиторів інших учасників зв'язки. Крім того, податкові органи можуть кваліфікувати різницю між оціночною вартістю і сплаченою сумою за будівлю як оподатковуваний дохід, донарахувавши податку на прибуток, з відповідною відповідальністю за його несплату.

Приклад №2:

Клієнт хоче ліквідувати організацію шляхом реорганізації. У фірми немає боргів і проблем з кредиторами (зі слів клієнта). Він віддає її юридичну фірму на злиття. У зв'язці 10 фірм, всі без боргів і проблем з кредиторами (зі слів клієнтів). Проводиться процедура реорганізації. З'являється колишній контрагент одної з реорганізованих юридичних осіб з вимогою від правонаступника оплати кредиторської заборгованості в розмірі 350 000 грн. Даної суми достатньо для ініціювання процедури банкрутства. Призначається арбітражний керуючий. Керуючий запитує виписку по рахунку всіх учасників злиття. Кожна господарська операція в межах строку позовної давності може бути оскаржена з вимогою визнати виплати контрагенту незаконними. В результаті до конкурсної маси додаються активи підприємства клієнта, його контрагенти ставляться під удар і можуть понести фінансові збитки.

Якщо підприємство правонаступник створено шляхом злиття або приєднання, то до формування конкурсної маси залучаються всі учасники злиття (приєднання). Таким чином, ліквідація юридичної особи шляхом злиття ставить підприємство в залежність від заборгованостей інших учасників злиття і їх відносин з кредиторами.

У разі якщо заборгованість перевищує 334 100 грн., то кредитор може ініціювати банкрутство.

Чинне законодавство захищає інтереси здебільшого кредитора, надаючи широкий спектр можливостей для покриття заборгованості. В процесі процедури банкрутства кредитор може спробувати оскаржити всі угоди з іншими контрагентами і зажадати повернути кошти (в результаті під удар ставляться контрагенти підприємства). Отримані кошти та інші активи будуть додані до складу ліквідаційної маси.

Чинне законодавство захищає інтереси здебільшого кредитора, надаючи широкий спектр можливостей для покриття заборгованості. В процесі процедури банкрутства кредитор може спробувати оскаржити всі угоди з іншими контрагентами і зажадати повернути кошти (в результаті під удар ставляться контрагенти підприємства). Отримані кошти та інші активи будуть додані до складу ліквідаційної маси.

Якщо буде доведено факт умисного банкрутства, то згідно зі ст. 219 КК України карається штрафом в розмірі від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів та позбавленням права на обіймання окремих посад на строк до трьох років.


Згорнути

Якщо рішення ліквідувати фірму прийнято, і процедура розпочата, не варто забувати про можливість виникнення різних ризиків. Ще кілька десятків років про банкрутство компаній можна було в основному прочитати в підручниках з правознавства. Сьогодні це більшість судових позовів, які доводиться розглядати арбітражним судам. У деяких випадках компанії дійсно стають банкрутами, але бувають і ситуації, коли власники таким чином хочуть списати борги, що не може бути не помічено відповідними органами.

Одноосібний виконавчий орган компанії і можливість залучення до субсидіарної відповідальності

У будь-якій компанії є особи, які при порушенні справи про банкрутство можуть залучатися до субсидіарної відповідальності. Це, так званий, одноосібний виконавчий орган, який має право давати обов'язкові для юридичної особи вказівки.

 

Розгорнути повністю

Закон «Про неспроможність (банкрутство)» називає конкретні випадки, що дозволяють залучити одноосібний виконавчий орган до субсидіарної відповідальності. Відповідно до статей 9 і 10 це може бути:

У разі несвоєчасного подання позову до арбітражного суду про визнання компанії банкрутом. Така заява повинна бути направлена ​​до судової інстанції протягом одного місяця після виникнення ситуації, коли фірма не змогла задовольнити фінансові вимоги кредиторів. Це може бути викликано негативними фінансовими показниками в діяльності компанії.

Дії або бездіяльність органу, що стали причиною доведення компанії до банкрутства.

Законодавством передбачається крайній термін залучення контролюючої особи до субсидіарної відповідальності. Це один рік з моменту, коли особа, яка подала позов дізналося про наявність підстав для подання позову, але не більше трьох років з моменту винесення арбітражним судів рішення про банкрутство компанії.

Докази несумлінності директора

Підтвердженням несумлінності директора, що дозволяють залучити його до субсидіарної відповідальності є такі факти:

Наявність конфлікту між особистими інтересами директора і довіреного йому юридичної особи.

Приховування директором факту вчинення правочину або подача недостовірної інформації про неї учасникам юридичної особи.

Здійснення угоди без узгодження з керуючим органом компанії.

Ухилення від передачі документів, що стали причиною виникнення несприятливу фінансову ситуацію в компанії.

Вчинення директором дій або бездіяльності, що не відповідають інтересам юридичної особи.

Наявність в діяльності директора одного або декількох з перерахованих фактів може послужити приводом для притягнення до субсидіарної відповідальності. Стаття 10 закону «Про неспроможність (банкрутство)» говорить про те, що позивачеві доведеться довести, що директор навмисно давав обов'язкові вказівки, які привели до неспроможності компанії. Доказу також підлягає причинно-наслідковий зв'язок між діями і наслідками.

У вересні 2016 року набули чинності зміни до ст. 10 Федерального закону від 26.10.2002 № 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» З'явилося нове підставу для залучення керівника організації до субсидіарної відповідальності при банкрутстві. Тепер якщо вимоги кредиторів, що виникли із-за різних правопорушень, перевищать поріг в 50% від усіх вимог кредиторів третьої черги, це підстава для залучення одноосібного виконавчого органу до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями компанії-боржника.     З 1 липня 2017 року також вступили в силу зміни в п.5 ст.10 «Про неспроможність (банкрутство)», згідно з яким заява про притягнення до субсидіарної відповідальності розглядаються арбітражним судом у справі про банкрутство боржника або арбітражним судом, який розглядав справу про банкрутство , в разі, якщо зазначені заяви подані після завершення конкурсного виробництва або судом повернуто заяву про визнання боржника банкрутом або припинено провадження у справі про банкрутство у зв'язку з відсутністю коштів, достатніх для можл ещене судових витрат на проведення процедур, застосовуваних у справі про банкрутство.


Згорнути

Ліквідація альтернативними методами часто включає створення підприємств з номінальними керівниками. Цілей подібного правопорушення може бути багато — як для зручності (власник компанії не хоче брати участь в бюрократичних процедурах), так і для незаконних операцій (шахрайство або відхід від податків).

Поняття «номінальний» являє собою формальне керівництво організацією з фігуруванням в установчих документах, але без можливості реального управління. Фактичним керівником і власником компанії є інша особа. Призначення номінального директора може застосовуватися для здійснення альтернативної ліквідації фірм. Формальний керівник виконує лише деякі обов'язки, і при цьому не володіє повноваженнями щодо повноцінного управління компанією. Номінальним директором може виступати як фізична, так і юридична особа.

 

Розгорнути повністю

У законодавстві України номінальні директора називаються підставними особами тобто особами, до яких відносяться засновники (учасники) юридичної особи або органу управління юридичної особи і які шляхом введення в оману (або без їх відома) були внесені до держреєстру. Також до них відносяться фізичні особи, що є органами управління юридичної особи, у яких відсутня мета управління юридичною особою.

Українське законодавство передбачає покарання за створення або реорганізацію компанії через підставних осіб.

Згідно з Цивільним кодексом України, солідарну відповідальність перед кредитором водночас з юридичними особами, створеними в результаті реорганізації, несуть особи, що мають фактичну можливість визначати дії реорганізованих юридичних осіб, якщо вони своїми діями (бездіяльністю) сприяли неможливості виконання зобов'язань підприємства перед кредиторами. При реорганізації у формі виділення, солідарну відповідальність перед кредитором одночасно з учасниками юридичної особи правонаступника (або особами, що фактично керують правонаступником) несуть також учасники старої реорганізованої юридичної особи.

Крім того передбачається кримінальна відповідальність за незаконне створення (реорганізацію) юридичної особи відповідно до ст. 205. КК України.

Для того щоб притягнути до відповідальності реального власника підприємства і найнятого їм формального керівника, необхідно довести, що останній є особою підставною і чинною в межах закону. При цьому, відповідальність особи, що погодилася виконувати роль номінального директора, зокрема, брати участь в утворенні або реорганізації підприємства без намірів займатися підприємницькою діяльністю, також існує.

Крім того, якщо в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення буде встановлено факт надання завідомо неправдивих відомостей до органу реєстрації, питання про винесення покарання щодо формального керівника у вигляді штрафу або дискваліфікації буде вирішуватися в загальному суді з наступним внесенням судового рішення до реєстру дискваліфікованих осіб. Особа, що виступила в ролі номінального директора, не зможе брати участь в реєстрації юридичних осіб протягом усього терміну дискваліфікації.

Використання номінальних директорів легко визначається і жорстоко карається кримінальною відповідальністю, ставлячи під удар не стільки підставну особу, скільки реальних власників підприємства.


Згорнути